В кінці минулого століття сформувалась мода на ‘кельтську’ культуру. Кельтоманія охопила Європу, слова ‘кельти’ й ‘кельтський’ встигли міцно увійти в арсенал поп-культури. Сьогодні ірландські та шотландські історики ти фольклористи (Maggie Moore, Margaret Bennett, Collin Robertson, Victoria White) нарешті реставрували справжню кельтську історію та міфологію, розвіявши модні міфи, створені для приваблювання туристів.
Але сучасна молодь, не вдаючись в історичні тонкощі, наївно і вперто продовжує вірити у казки туристичної ‘кельтської’ індустрії, створюючи свою власну субкультуру, а точніше, тусовку. Модним стало все, що в клітинку, а також використання імен (псевдонімів) з кельтської міфології та літератури. Наспрвді ж шотландський кілт ніколи не був кельтським національним одягом, а популярна ‘кельтська’ міфологія народилась у ХІІІ-ХVI століттях стараннями романтичних письменників.
Особливою популярністю користуються музичні колективи та школи кельтських танців, які намагаються відтворити ‘кельтські мотиви’ в своїй діяльності. В своїх назвах та гаслах вони часто використовують слова з гальської мови, але, не вміючи їх читати, прекручують на власний розсуд – аби звучало фантазійно – Самайн (хоча ‘Samhain’ правильно читається ‘савин або саван’), Lugnasad / Лугнасад (‘Lughnasadh’ правильно читається ‘лунаса або лунасах’). Pосійський гурт ‘Si Mhor’, неправильно переклавши свою назву, називає себе ‘жителями гір (ельфами)’ – насправді ж, вони використали назву ірландської пісні ”S i Bheag agus ‘S i Mhor’ (пісня про дві гори, що стоять поряд – велика і маленька), яка перекладається ‘Вона маленька та вона велика’. Гальські ”s i’ та ‘shìth/sidh’ звучать однаково /ші/, але перше означає ‘це є’, а друге – ‘фея’.
Дівчата, захоплюючись ірландськими танцями, бачать себе феями, а хлопці – лицарями, змішуючи при цьому до купи гірських воїнів і лицарів короля Артура. Насправді ж дізайн кілту був створений всього двісті років тому англійським підприємцем, а танці, яких навчають в сучасних танцювальних школах, не мають нічого спільного з кельтськими танцями – в своїй більшості це французькі та англійські кадрилі та контраданси, поставлені хореографами.
Сьогодні фольклористи Шотландії та Ірландії занепокоєні тим, що народні танці під впливом професійних танцорів перестали бути народними, втратили місцеві характеристики і доступність до масового виконання. Irish Set Dances та Scottish Country Dances, які побудовані на основі французької кадрилі і створені англійськими хореографами, витіснили масові шотландські та ірландські танці, які танцюються по колу і доступні усім.
Які ж вони – справжні кельтські танці? Кельтські танці об’єднують в собі народні танці австрійців, західних українців, бретонців, ірландців, шотландців, корнуельців, валлійців. Танці цих народів дуже схожі, і про це – докладніше на наступних сторінках.
